На одному подиху прочитав нову книгу Степана Процюка про Івана Франка“Руки та сльози”.(…)

Хоч і тяжко читати книгу, але читаєш її з неослабною увагою. Тяжко, бо життя Іван Франка сповнене страждань і трудношів. Нерозуміння вкрай консервативного тогочасного галицького суспільства свого генія вражає. Автор нічого не приховує, не пригладжує, єлеєм тут не пахне. Вражає і та титанічна праця генія, щоб його народ - селянство, інтелігенція, молодь стали сучасною нацією, що прагне своєї державності. І тут автору віриш повністю, зайвий пафос відсутній, все відбувається ніби у щоденній буденній напруженій праці генія.

Взагалі пан Степан Процюк якимось чином вгадує скрізь і всюди душевний і психічний стан письменника. Немало в автора дуже точних спостережень про природу письменницької праці, відносин між творцем і суспільством. На мене книга справила сильне враження і я вважаю її одним з найкращих біографічниих романів. Навіть захотілося запросити його у Полтаву на зустріч.

Ми мали дискусію по телефону про його фразу про Котляревського . Зійшлись на тому, що слово “лукавий” означає те, що Котляревському за жанром травестії вдалося одурити недремну царську цензуру. Думається, що таку зустріч нам вдасться організувати десь після зими, хоч я про це з письменником ще не говорив. На завершення хочу подякувати пану Степану за видатну працю.

Було свято читання, хоч і при ліхтарику.